Перелік тем за навчальною програмою:
- Система забезпечення єдності вимірювань.
- Види і методи вимірювань.
- Класифікація і принципи маркування вимірювальних приладів.
- Прилади електромагнітної системи.
- Електровимірювальні прилади електро- і феродинамічної системи.
- Астатичні прилади.
- Мости постійного струму.
- Мости змінного струму.
- Реєструючі і самописні прилади.
- Розрахунок і вибір шунтів і додаткових опорів.
- Вимірювання сили струму і напруги в електричних колах.
- Вимірювання потужності в колах постійного і змінного струму.
- Облік електричної енергії в однофазних колах змінного струму.
- Облік активної і реактивної енергії в трьохфазних колах.
- Характеристика магнітних матеріалів.
- Визначення втрат потужності у феромагнітних матеріалах.
- Перетворювачі неелектричних величин в електричні.
- Прилади для вимірювання температури, тиску.
- Методи вимірювання вологості і рівня.
- Термоелектричні перетворювачі і терморезистори.
Контрольно-вимірювальні прилади
Передумовами для розвитку галузі, яка випускає контрольно-вимірювальні прилади (КВП), були деякі винаходи відомих учених у галузі вимірювальних приладів і діяльність ряду підприємців щодо практичної реалізації даних винаходів, до яких можна віднести наступні історичні факти:
· італійський фізик Олександро Вольта [1745-1827] в 1800 р. винайшов т.зв."Вольтів стовп" – перше джерело постійного струму та ряд електричних приладів (електрофор, електрометрії, електроскоп та ін);
- німецький фізик Генріх Рудольф Герц (Херц) [1857-1894] в 1888 р. винайшов т.зв. "Вібратор Герца";
· англійський фізик Олівер Джозеф Лодж [1851-1940] в кінці минулого століття збудував індикатор на основі когеррера;
· французький інженер і підприємець Е. Дюкрете [1844-1915] на рубежі століть був власником у Парижі однієї з найбільших у той час у світі майстерні з виготовлення наукових приладів.
По суті, перший контрольно-вимірювальний прилад був прилюдно продемонстрований в 1897 р. в Страсбурзькому університеті Карлом Фердинандом Брауном – на екрані ЕПТ демонструвалися змінюються в часі процеси.
Після того, як даний генератор ними був продемонстрований в тому ж році на конференції Західного узбережжя, організованій Інститутом радіоінженерів (ІРІ), ці два конструктора отримали лист із студії Уолта Діснея, з пропозицією створити генератор, який перекриває дещо інший діапазон частот. Діснею це потрібно було для його музичної екстравагантної мультиплікації під назвою "Фантазія", при цьому передбачався новий метод запису звуку на плівці з метою отримання стереофонічного звучання. Метод передбачав використання трьох звукових доріжок із стискуванням амплітуди, для того щоб вони вмістилися на плівці, і четвертої доріжки для декомпресії.
1. Генератори:
, 
, 
- генератор високої частоти типу ГС-3: 0,075 - 20 МГц;
- генератор-стандарт сигналів типу ГСС-1 (-2, -3): 0,1 - 20 МГц;
- генератор ультрависоких частот ГСУ-4: 18 - 100 МГц;
- звуковий генератор типу ГС-5 (для військової техніки - Ірпа): 0,05 - 10 кГц (1,5 Вт);
- звуковий генератор типу ЗГ-2: до 20 кГц (1,8 Вт).
2. Вимірювачі та індикатори:
вольтамперметр типу АВО-2: 0,2 - 1000 В, 0,2 мА - 1 А, до 500 кОм; -
вольтмілліамперметр типу 5МП: 30 - 300 мА, 3 - 30 В;
катодний вольтметр типу ВКЗ-7: змінні напруги в діапазоні частот 30 Гц - 100 МГц, п'ять меж вимірювань (1,5, 5, 15, 50, 150 В), вхідний опір не менше 4 МОм, вхідні ємність 7 пФ;
кишеньковий омметр типу ОК-1 (МОК-2): до 20 кОм (по постійному струму); -
вимірювач виходу приймачів типу ІВ-3: 0,5 - 300 В;
вимірювач ємності типу ГБЕ-2: 2 - 2000 пФ (на частоті 500 кГц);
вимірювач модуляції типу ІМ-6: 10 - 100% (до 30 МГц);
вимірювач нелінійних спотворень типу КМ-4: 0,5 - 50% (0,1 - 6 кГц);
вимірювач частоти типу ИЧ-1: 0,01 - 10 кГц (0,5 В);
3. Калібратори, гетеродинні хвилеміри:
гетеродинний хвилемір типу ПГВ-1 (ПГВ-2): 1 - 20 МГц (опорні точки з дискретністю через 100 кГц);
гетеродинний хвилемір типу 2ГВД: 1,3 - 30 МГц;
гетеродинний хвилемір типу 2ГВК: 71,5 - 1120 кГц;
кварцовий калібратор (опорний гетеродин) типу А-1 [мод. 1941]: 1, 2, 2,5, 3 - 6 МГц (через 1 МГц), 17,5 - 42,5 МГц (через 2,5 МГц);
кварцовий калібратор типу КК-1 (КК-2, КК-3): 0,1-10 МГц (з кратністю 100 кГц), 10 - 20 МГц (з кратністю 1 МГц).
4. Вольтметр
Вольтметр (вольт + гр. Μετρεω вимірюю) - вимірювальний прилад безпосереднього відліку для визначення напруги абоЕРС в електричних ланцюгах. Підключається паралельно навантаженні або джерела електричної енергії.
Класифікація:
За принципом дії вольтметри поділяються на:
електромеханічні: магнітоелектричні, електромагнітні, електродинамічні, електростатичні, випрямні, термоелектричні;
електронні - аналогові і цифрові
За призначенням:
постійного струму;
змінного струму;
імпульсні;
фазочуттєві;
селективні;
універсальні
За конструкцією і способу застосування:
щитові;
переносні;
стаціонарні
Видові найменування
Мікровольтметр - вольтметр з можливістю виміру дуже малих напруг (менше 1мВ)
Мілівольтметр - вольтметр для вимірювання малих напруг (одиниці - сотні мілівольт)
Кіловольтметри - вольтметр для вимірювання великих напруг (більше 1 кВ)
Векторметр - фазочувствительного вольтметр
Електровимірювальні вольтметри позначаються в залежності від їх принципу дії
Дxx - електродинамічні вольтметри
Мxx - магнітоелектричні вольтметри
Сxx - електростатичні вольтметри
Тxx - термоелектричні вольтметри
Фxx, Щxx - електронні вольтметри
Цxx - вольтметри випрямного типу
Еxx - електромагнітні вольтметри
Радіовимірювальні вольтметри позначаються в залежності від їх функціонального призначення за ГОСТ 15094
В2-xx - вольтметри постійного струму
В3-xx - вольтметри змінного струму
В4-xx - вольтметри імпульсного струму
В5-xx - вольтметри фазочуттєві
В6-xx - вольтметри селективні
В7-xx - вольтметри універсальні
Видові найменування
Мікровольтметр - вольтметр з можливістю виміру дуже малих напруг (менше 1мВ)
Мілівольтметр - вольтметр для вимірювання малих напруг (одиниці - сотні мілівольт)
Кіловольтметри - вольтметр для вимірювання великих напруг (більше 1 кВ)
Векторметр - фазочувствительного вольтметр
Електровимірювальні вольтметри позначаються в залежності від їх принципу дії
Дxx - електродинамічні вольтметри
Мxx - магнітоелектричні вольтметри
Сxx - електростатичні вольтметри
Тxx - термоелектричні вольтметри
Фxx, Щxx - електронні вольтметри
Цxx - вольтметри випрямного типу
Еxx - електромагнітні вольтметри
Радіовимірювальні вольтметри позначаються в залежності від їх функціонального призначення за ГОСТ 15094
В2-xx - вольтметри постійного струму
В3-xx - вольтметри змінного струму
В4-xx - вольтметри імпульсного струму
В5-xx - вольтметри фазочуттєві
В6-xx - вольтметри селективні
В7-xx - вольтметри універсальні
5. Осцилограф
Перший осцилограф був винайдений французьким фізиком Андре Блонделем в 1893 році.
Осцілло граф (лат. oscillo - качаюся + гр. Γραφω - пишу) - прилад, призначений для дослідження електричних сигналів у тимчасово ї області шляхом візуального спостереження графіка сигналу на екрані або записаного на фотострічку, а також для вимірювання амплітудних і тимчасові х параметрів сигналу за формою графіка. Сучасні осцилографи дозволяють розгортатисигнал гігагерцовим частот. Для розгортання більш високочастотних сигналів можна використовувати стрік-камери.
Органи управління та індикації
Екран
Електронно-променевої осцилограф має екран A, на якому відображаються графіки вхідних сигналів. На екран нанесена розмітка у вигляді сітки. У цифрових осцилографів зображення виводиться на дисплей (монохромний або кольоровий) у вигляді готової картинки. У аналогових осцилографів як екран використовується електронно-променева трубка з електростатичнимвідхиленням.
Сигнальні входи
Осцилографи поділяються на одноканальні і багатоканальні (2, 4, 6, і т.д. каналів на вході). Багатоканальні осцилографи дозволяють одночасно порівнювати сигнали між собою (форми, амплітуди, частоти та ін)
Класифікація
За призначенням і способом виведення вимірювальної інформації
Осцилографи з періодичною розгорткою для безпосереднього спостереження форми сигналу на екрані (електронно-променевого, рідкокристалічному і т. д.) - в зх.-європ. мовах oscilloscop (e)
Осцилографи з безперервною розгорткою для реєстрації кривої на фотострічки (шлейфові осцилографи) - в зх.-європ.мовах oscillograph
За способом обробки вхідного сигналу
- Аналоговий
- Цифровий
За кількістю променів осцилографи діляться на однопроменеві, двопроменеві і т.д. Кількість променів може досягати 16-ти й більше. N-променевої осцилограф має N сигнальних входів і може одночасно відображати на екрані N графіків.
Осцилографи з періодичною розгорткою діляться на універсальні (звичайні), швидкісні, стробоскопічні, що запам'ятовують і спеціальні; цифрові осцилографи можуть поєднувати можливість використання різних функцій.